Як можна дізнатися з конспектів з інформатики поява обчислювальних машин у 50-х рр. створило до становлення інформатики необхідну їй апаратну підтримку, потрібну для зберігання і переробки інформації. Але, звичайно, з інформацією люди оперували вже задовго до появи комп’ютерів. Починаючи з стародавнього абака, який дожив до наших днів у вигляді конторських рахунків, створювалися пристосування для обробки числової інформації. Механічні пристрої типу арифмометров, рахункові електричні клавішні машини, рахунково-аналітична техніка і багато інших прилади були націлені на вирішення тих же завдань, які в повному обсязі стали реалізовуватися в комп’ютерах.
Крім числової інформації, в полі зору фахівців весь час була і символьна інформація, представники якої добре відомі всім текстів на природній мові: від пригодницьких повістей до звітів про виконану роботу, довідок з установ, листів і т. п. Для зберігання і переробки такої інформації також придумували і створювали різні пристосування і пристрої. Найпростішим прикладом може служити стійка з ящиками, в яких зберігаються картки, що несуть інформацію. Такі каталоги — неодмінний атрибут бібліотек. Але на картках можна зберігати в систематизованому вигляді і будь-яку іншу інформацію, записану на деякому природному або спеціальному мовою.
Прагнення якось механізувати, а потім і автоматизувати процедури, пов’язані з пошуком потрібної інформації в каталозі, призвело до появи прийомів, які увійшли в арсенал спеціальної науки — документалістики. Дітищем документалістики стали ручні та автоматизовані інформаційно-пошукові системи.
Комп’ютер в одній системі об’єднав зберігання і обробку як числовий, так і текстової (символьної) інформації. Саме тому його поява знаменувала початок нової науки.
Слово “інформатика” у нашій країні прижилася не відразу. Спочатку дослідження, пов’язані з використанням інформації в системах управління (а це здавалося центральною проблемою використання інформації), назвали кібернетикою, і цей термін став у нас синонімом інформатики. Але поступово з’ясувалося, що кібернетика — цілком самостійний науковий напрямок, що становить лише частину інформатики. В англомовних країнах нову науку стали називати обчислювальної наукою (Computer Science), а у франкомовних країнах з’явився термін “інформатика” (Informatique). Саме з французького і був запозичений цей термін, який, починаючи з середини 70-х рр. міцно увійшов в ужиток.
Інформатика – молода наукова дисципліна, що вивчає питання, пов’язані з пошуком, збиранням, зберіганням, перетворенням і використанням інформації в різних сферах людської діяльності. Генетично інформатика пов’язана з обчислювальною технікою, комп’ютерними системами та мережами, так як саме комп’ютери дозволяють створювати, зберігати і автоматично переробляти інформацію в таких кількостях, що науковий підхід до інформаційних процесів стає одночасно необхідним і можливим.
До теперішнього часу тлумачення терміна “інформатика” (у тому сенсі, як він використовується в сучасній науковій і методичній літературі) ще не є усталеним і загальноприйнятим. Звернемося до історії питання, висхідної до часу появи електронних обчислювальних машин.
Після другої світової війни виникла і почала бурхливо розвиватися кібернетика як наука про загальні закономірності в управлінні і зв’язку в різних системах: штучних, біологічних, соціальних. Народження кібернетики прийнято пов’язувати з опублікуванням у 1948 р. американським математиком Норбертом Вінером, що стала знаменитою, книги “Кібернетика або управління і зв’язок в тварині і машині”. У цій роботі було показано шляхи створення загальної теорії управління і закладені основи методів розгляду проблем управління і зв’язку для різних систем з єдиної точки зору. Розвиваючись одночасно з розвитком електронно-обчислювальних машин, кібернетика з часом перетворювалася у більш загальну науку про перетворення інформації. Під інформацією в кібернетиці розуміється будь-яка сукупність сигналів, впливів або відомостей, які певною системою сприймаються від навколишнього середовища (вхідна інформація X), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація), а також зберігаються у собі (внутрішня, внутрисистемная інформація Z)
Розвиток кібернетики в нашій країні зустріло ідеологічні перешкоди. Як писав академік А. В. Берг, “… в 1955-57 рр. і навіть пізніше в нашій літературі були допущені грубі помилки в оцінці значення і можливостей кібернетики. Це завдало серйозної шкоди розвитку науки в нашій країні, привело до затримки в розробці багатьох теоретичних положень і навіть самих електронних машин”. Досить сказати, що ще у філософському словнику 1959 року видання кібернетика характеризувалася як “буржуазна лженаука”. Причиною цьому послужили, з одного боку, недооцінка нової бурхливо розвивається науки окремими вченими “класичного” напрямку, з іншого – надмірне пустослів’я тих, хто замість активної розробки конкретних проблем кібернетики у різних галузях спекулював на напівфантастичних прогнозах про безмежні можливості кібернетики, дискредитуючи тим самим цю науку.
До того ж ускладнювалося тим, що розвиток вітчизняної кібернетики протягом багатьох років супроводжувалося серйозними труднощами у реалізації великих державних проектів, наприклад, створення автоматизованих систем управління (АСУ). Однак за цей час вдалося накопичити значний досвід створення інформаційних систем і систем управління техніко-економічними об’єктами. Потрібно виділити з кібернетики здоровіше наукове і технічне ядро і консолідувати сили для розвитку нового руху до давно вже стоїть глобальним цілям.
Підійдемо до цього питання з термінологічної точки зору. Незабаром слідом за появою терміну “кібернетика” в світовій науці стало використовуватися англомовне “Computer Science”, а трохи пізніше, на межі шістдесятих і сімдесятих років, французи ввели що одержав зараз широке поширення термін “Informatique”. У російській мові раннє вживання терміна “інформатика” пов’язане з вузько-конкретною областю вивчення структури та загальних властивостей наукової інформації, переданої за допомогою наукової літератури. Ця інформаційно-аналітична діяльність, абсолютно необхідна і сьогодні в бібліотечній справі, книговидання і т. д., вже давно не відображає сучасного розуміння інформатики. Як зазначав академік А. П. Єршов, в сучасних умовах термін інформатика “вводиться в українську мову в новому і більш широкому значенні – як назва фундаментальної природничої науки, що вивчає процеси передачі та обробки інформації. При такому тлумаченні інформатика виявляється більш безпосередньо пов’язаної з філософськими і загальнонауковими категоріями, прояснюється і її місце в колі “традиційних” академічних наукових дисциплін”.
Спробу визначити, що ж таке сучасна інформатика, зробив в 1978 р. Міжнародний конгрес з інформатики: “Поняття інформатики охоплює галузі, пов’язані з розробкою, створенням, використанням і матеріально-технічним обслуговуванням систем обробки інформації, включаючи машини, обладнання, математичне забезпечення, організаційні аспекти, а також комплекс промислового, комерційного, адміністративного та соціального впливу”.
