Сьогодні багато хто зказывает переклади львів, практично не задумуються, звідки з’явилася професія перекладача. Професія перекладача – одна з найдавніших. Необхідність виникла, як тільки виникли національні мови, відмінні один від одного. Досить згадати один біблійний сюжет про Вавилонську вежу і про те, якими безпорадними стали люди, переставши розуміти.
Кілька разів робилися спроби створити і використовувати універсальний, загальний мову “есперанто”. Однак ці спроби загального визнання не отримали. Адже кожна мова, кожне прислівник несе національну своєрідність.
У XIV столітті здійснено перший випадок перекладу наукової книги на народну мову (з латинської на ісландська) — такою книгою стало керівництво по арифметиці англійця Джона Холивуда, або Халифакса, відомого під ім’ям Сакробоско. До 19го століття перекладачі практикували методи, що дозволяли прикрашати текст, навіть прибирати деякі моменти, навіть давати інші імена персонажів (замість Мері – Маша).
В кінці 19ого століття і на початку 20го склалася культура перекладів так званих буквалистов, які ставили в основу правильно зрозуміла точність і вірність оригіналу. Ці два принципи стали залізним законом перекладачів, надійною гарантією від повернення до прикрашання, процвітало до них.
Проте, в 30-х роках 20го століття і ця школа виявилася розкритикована групою, на чолі якої стояв Іван Кашкін. Вони стверджували, що буквалисты, передаючи слова мови, не передають складу автора, атмосферу книги, тому що склад можна передати тільки рівноцінними засобами іншої мови, а не копією. Тому текст від цього втрачає образність, жвавість, не захоплює читача. Статус перекладача як професіонала та носія високої культури склався саме в радянську епоху. За десять років після війни замість окремих іменних шкіл виникло, по суті, професійне співтовариство.
Чималу роль у цьому, безсумнівно, зіграло планове господарство: затверджений список перекладних авторів, затверджений обсяг, затверджені тиражі, затверджені терміни – під це потрібні були затверджені люди в затвердженому кількості і з затвердженою зарплатою.У 70-х на зміну іменним перекладацьким школам прийшли ініціативні групи. Такою групою була, наприклад, слов’янська редакція і редакція літератури Іспанії, Португалії та країн Латинської Америки у видавництві «Художня література». У 90-ті роки через розвалу СРСР в область прийшло багато дилетантів з-за чого якість перекладу багатьох книг не відповідало колишнім раніше критеріями якості – з урахуванням високої конкуренції на ринку перекладачів і невеликих окладів за роботу часто беруться непрофесіонали.
Вперше синхронний переклад масово був використаний на Нюрнберзькому процесі в 1945-1946 рр. Згодом він став основною формою усного перекладу в ООН. З появою комп’ютера почали з’являтися спочатку електронні словники, а потім і програми автоматичного перекладу. Однак якість їх переведення обмежується відсутністю розбору семантики тексту і проблематика схожа з побудовою штучного інтелекту. Одним з прикладів автоматичних перекладачів іншого виду є сервіс Google Translate, побудований на статистичної інформації про переведення окремих фраз людьми.
